poltava traditional dress

Полтавщина

Полегшеним демісезонним видом верхнього жіночого одягу були юпки з рукавами. Вони були подібні до каптана (без коміру, зі стоячим чи виложистим коміром), пошиті з кольорового ситцю в дрібні квіти, на підкладці з коленкору. Про різноманітність юпок з рукавами свідчать їхні назви: "до склад", "спанського атласу до шести фалд", "спанського атласу до восьми фалд", "стьобана сливками", "простьобані", "кубові", "байкові", "з плациками", "суконні з коміром до п'яти вусиків", з сап'яновими ласточками, пошиваними шовком" тощо. Побутували також "юпки байкові", "юпки жіночі до склад", "юпки з рукавами", з "перчиками" ("ковтунцями" , "махорчиками"). Юпки з "перчиками" шили з зеленого сукна або з червоної байки, на полотняній підкладці, а по всій поверхні правильними горизонтальними чи скісними рядами нашивали "перчики" — пучечки вовни (червоні у випадку зеленого фону і сині у випадку червоного). Комір, верхню полу та рукава обшивали плисом.

Характерним варіантом верхнього жіночого вбрання були юпки з коміром, тобто з пелериною. Така юпка була покрита синім сукном на підкладці з бавовняної тканини. Пелерину прикрашали нашивкою із золотого галуна. В талії позаду, де розходяться складки, зеленими шовковими нитками пришивали сап'янові квадратики.
Зимовим верхнім одягом як у чоловіків, так і у жінок були кожухи. Розрізняли кожух і кожушинку. Кожух шився прямоспинним, невідрізним по талії, з великим виложистим коміром з хутра сірого баранця. Кожух, як правило, був довгим, майже до землі. На спині і на верхній правій полі кожуха вишивали бавовняними або вовняними нитками черво ним та синім кольором візерунки у вигляді решітки.

Кожушинка, на відміну від кожуха, шилася з відрізною спинкою, з численними зборками або складками по талії, що давало змогу збільшити об'єм нижньої її частини. Вся кожушинка по краю обшивалася сірим смушком, а на спині, грудях, рукавах і верхній полі вишивалися візерунки.
Найпоширенішим жіночим головним убором були очіпки, поверх яких вбирали хустки. їх пов'язували над чолом з випуском назовні кінців — "ріжків". Вдома молодиці дозволяли собі вбиратися лише в один очіпок, який був переважно червоного кольору. Серед очіпків розрізняли "холодний" (його носили лише влітку ), "баб'ячий" та "старечий" (їх носили літні жінки протягом усього року), очіпок"пов'язку". Останній шили на одну або дві коси і носили як молоді, так і літні жінки. Святкові очіпки, переважно весільні, виготовлялися з парчевої золотої тканини. У звичайні дні вбирали очіпки з шовкової матерії, позаду оздоблені кольоровими стрічками. Також очіпки шили з плису і вишивали різнокольоровим гарусом. І зовсім прості очіпки шили з полотна, оздоблювали по краю зубцями з сірих ниток та вирізуванням — такою самою технікою, яку застосовували в оздобленні рукавів жіночих сорочок.